тінь — темний відбиток на чому-небудь від предмета, освітленого з протилежного боку; з тінню пов’язано багато народних вірувань; на Святвечір подекуди дивилися на свою тінь від свічки: якщо вона була «слаба», це провіщало смерть ще цього року, коли ж темна, зустрічати ще й наступне Різдво; тінь — це ласка Божа; але той, хто заподіяв зло (спалив щось чи вбив когось), не мав коло себе тіні — вона згоріла або її вбили; тінь у багатьох народів ототожнюється з душею; у греків — підземне царство — це царство тіней, що поширилося в усьому світі; оскільки слово тінь уживається не лише в значенні темного відображення предмета, а й у значенні привида, постали прикмети й повір’я, що єднають ідею смерті з людською тінню і з силуетом чогось у воді або дзеркалі; коли ворожать, то тінь людини має два значення: закоханим указує на зустріч, а тим, хто втратив майно, — на вічну пропажу; тінь від помешкання пророчить: багатим — щастя, бідним — чекання, щедрим — раптове збагачення; тінь від землі й рослин вказує на вічні тривоги, розлучення, невдачі в справах, скорботу; тінь тварин прогнозує небезпеку від злих людей, несприятливу дорогу, тривогу за друзів і закоханих.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 598.