тря́сця = трясови́ця —

1) народна назва лихоманки (пропасниці) і малярії, а також сильного тремтіння від холоду, збудження тощо (пор. «Лихоманка гірше мачухи трясе»); уживається також як лайливе слово (пор. лайка і проклін у вислові «Хай йому трясця!»; у І. Нечуя-Левицького: «Бодай тебе трясця трясла!») і на означення повної відсутності чогось. І трясця не бере без причини (М. Номис); Гаман — не свято, трясця — не хвороба (приказка); Йому годи, як трясці, а все бісом дивиться (приказка);Трясця нашим ворогам (П. Чубинський); На нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить (М. Номис — нічого немає);

2) (звеликої літери) у дохристиянських віруваннях — персоніфікована зла сила, як і хвороба взагалі, зла недуга, її уосібнення; старе — Трясови́ця, про яку було багато народних оповідей (зокрема про 12 сестер-трясовиць (лихоманок), Іродових дочок), а також замов від неї; інша назва — Пропа́сниця, що може довести до пропаду; про це є у «Лісовій пісні» Лесі Українки, де табуюється сама назва: «Поки дійдеш, ще й тая нападе, — не ту споминаючи — цур-пек! а потім буде душу витрясати».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 608.