триде́в’ять — у старовинній лічбі дев’ятками — число двадцять сім (див.) та його цифрове позначення; овіяне містикою й магією. Усе дам: хоч десять городів, або тридев’ять кладів, або чого хочете (Т. Шевченко); у сполученні: за триде́в’ять земе́ль — у народних казках — у дуже віддаленій (далекій, чужій) країні, частині країни, взагалі дуже далеко.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 605.