тре́ба = потре́ба —

1) обов’язкова жертва, яку приносили на тре́бище (див.) (пор. значення «необхідний» у сучасних словах тре́ба, потре́ба, потрі́бний, ви́требувати, употребля́ти тощо); жертвоприношення (ритуальною жертовною їжею-требою для богів, духів зазвичай виступала тварина; її «теребили», тобто тягли на требу, забивали, м’ясо варили в казанах, частину його їли («жерли»), а решту полишали богам); див. ще же́ртва1; у сполученні: прино́сити тре́бу (тре­́би) — жертвувати;

2) релігійний обряд (хрестини, вінчання, панахида тощо), який здійснює священик на замовлення вірників, а також плата за нього.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 603-604.