то́я = аконі́т — трав’яниста отруйна рослина з жовтими, синіми або фіолетовими квітками; рослині приписують здатність охороняти від хвороб, нещастя, усякого зла, кажуть: «Якби не тоя та не одолян, ходила б хвороба, як пан»; у коломийці співається: «Ой я ходжу куди хочу, нічо си не бою, Бо я ношу за поєсом зелененькую тою»; на Бойківщині відвар тої давали як «дан», тобто тому, на кого хотіли наслати якусь хворобу; у М. Номиса читаємо: «Тою, одолян і бідрич над Прутом вважають за помічні від мору»; вважається оберегом від нечистої сили: «Чорт боїться тирлича і тої»; чорт, що прибрав був вигляд гарного парубка, залицявся до гарної дівчини, але в неї у вінку була вплетена тоя, і він, зрештою, із жалем її покинув: «Коли б не тоя, то була б ти, дівчино, моя»; рослина, можливо, вважалася й приворотною, пор.: «У городі зілля-зілля, за городом тоя, Проси, любко, щиро Бога, щоби-сь була моя».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 602.