тост [заздоро́вний] = заздра́виця — коротка застільна промова або пісня на честь кого-, чого-небудь з побажанням здоров’я, довголіття, благополуччя; звичайно супроводжується пропозицією випити чарку і побажальними словесними формулами залежно від нагоди, наприклад: «Щоб у вас було стільки діточок, як у небі зірочок!», «Щоб у вас було стільки дітей, як у мисці грошей!», «Щоб ви міряли гроші мискою, а дітей колискою!», «Щоб нам добре жилося-булося, щоб у нашім житі колосся вилося!», «Щоб пилось та їлось та й назавтра хотілось!», «Щоб наша доля нас не цуралась, щоб краще в світі жилося!»; побажальні вислови часто бувають жартівливими: «Бодай на вас добра година та грошей торбина, а до того дітвори сотні півтори!», «Щоб пилось і їлось, а робота й на думку не йшла!», «Щоб підківки бряжчали, а вороги мовчали!», «Щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили!», «Щоб через день та й неділя, а через хату та й весілля!».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 601-602.