той —

1) вказівка-синонім на табуйовані в народі наймення чорт, біс, дідько, оскільки називати їх, особливо проти ночі, вважалося небажаним, навіть небезпечним, бо згадування нечистої сили могло викликати її появу, тобто означало її накликання; тому кажуть: «Той, — не при хаті згадуючи», «Той щез би» (звідси ще́зник — «дідько, біс, чорт»), «Той — бодай сам не знав»; пор. П. Куліш в «Огненному змії»: «Ще чого доброго тут же кому приверзеться той, що ходить на козинячих ніжках, — не при хаті згадуючи»;

2) узагальнена назва джерела вислову, звичайно народного, коли говорять: «як той казав», тобто «як у народі кажуть», «як [люди] кажуть».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 599.