ти́сяцький —

1) у Київській Русі — начальник тисячі князівської бойової дружини; також друга особа після князя, яка правила у його відсутність; також намісник (воєвода, посадник) князя в містах і землях;

2) в Україні XVII-XVIII ст. та в Запорозькій Січі — старший над соцькими. Січовики збивали народ докупи і наставляли сотників і тисяцьких (О. Стороженко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 597.