ти́рло —

1) місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою. Південна спека. Над водою Під сонцем ліс стоїть, горить. Пастух — на тирлі з чередою Уклався в затінку і спить (М. Чернявський);

2) лігво, кубло звірів. Вовче тирло;

3) місце, де токують птахи або де вони збираються для відпочинку на ніч. Журавлі десь курликають на тирлах (М. Номис);

4) місце, де нереститься риба;

5) місце тимчасового людського поселення. Старе запорозьке тирло.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 596.