тете́ря —

1) старовинна українська страва з житнього борошна, розведеного молоком або водою з медом, та пшона; була популярною перев. у козацькому побуті. Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли, як і тісто на хліб (О. Стороженко);

2) в українській традиційній кухні — холодна страва із сухарів або хліба з водою, сіллю, цибулею та олією. Може, що і загорюєм Де ласіше за тетерю На козацькую вечерю (І. Манжура);

3) = тетеру́к = тетерю́к = тетерва́к (тете́рка = тетерю́чка = тетери́ця — самиця тетерука; тетеря́ — пташа тетерки) великий лісовий птах роду курячих із чорним (у самиці — пістрявим) оперенням, який є цінною дичиною; символізував нерозумну, вайлувату, неповоротку, ледачу людину — звідси вислів глухий, як тетеря і лайливий фразеологізм: глуха́ (чо́ртова і т. ін.) тете́ря — про ледачу, невдатну людину, яка до того ж недочуває; Г. Сковорода пише: «Всю Малоросію Великоросія називає тетерваками. Чого ж стидитись? Не той дурний, що не знає, а той, що знати не хоче»; на можливий зв’язок прізвища Тетерваковський у «Наталці Полтавці» з тетервако́м,як глузливим прізвищем українців, справедливо вказував С. Єфремов. Глухий, як тетерук (приказка); Тетеря й рябчик, що колись, Було, і ліку їм не знали, Як мир намножився, кудись У інший край позалітали (Я. Щоголев).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 594.