те́рем (зменшене — теремо́к) —

1) у Київській Русі — високий боярський або князівський будинок у вигляді башти; палата; житлове приміщення в такому будинку, а також взагалі багатий будинок; за народним уявленням, небо — Божий терем, а зірки — очі ангелів,які дивляться з вікон терема; у колядках та щедрівках космос зображено теремом, а небесні світила сім’єю, що живе в нім: «А в тім саді три тереми: А в першому — красне Сонце, А в другому — ясен Місяць, А в третьому — дрібні зірки. Ясен Місяць — пан господар, Красне Сонце — жінка його, Дрібні зірки — його діти». Дивиться, — такі тереми стоять гарні та високі на улицю вікнами (Б. Грінченко); Сніг. Сніжок. На княжий теремок (П. Тичина);

2) тільки теремо́к — вінок із штучних квітів для носіння на голові й для прикрашання образів.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 592.