тата́ри (одн. ч. тата́р[ин], ж. тата́рка; збірне — татарва́) — історична назва різних тюркських, монгольських та інших племен, які в XIII—XV ст. об’єдналися в єдину державу — Золоту Орду й нападали на Київську Русь, а пізніше її рештки — на Україну; об’єкт негативних порівнянь («люди — не татари», «не в пору гість — гірше татарина», «зліша від зла татарська честь», «темно, хоч татарву вези»), клятьби («бодай нас татари з’їли!»). Виступили з-за лиману З турками татари (Т. Шевченко); За козака рушник дала, за татара заміж пішла (В. Антонович і М. Драгоманов); Загадав татарин татарці пару коней сідлати (В. Антонович і М. Драгоманов).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 591.