тала́н (пестливі — талано́к, тала́нонько, тала́ночок) — народнопоетичний синонім долі, щастя, успіху, удачі; тому кажуть: «Як не було талану, не буде й долі»; див. ще до́ля2. Ой, світе мій ясний, світе мій прекрасний, Який мій талан нещасний! (пісня); Нашому Івану нема талану (приказка); Який талан матці, такий і дитятці (приказка); І талан, і безталання, — все, каже, від Бога (Т. Шевченко); Хоч хороша — не хороша, таки в неї талани: на улиці хлопці б’ються, на кошарі барани (В. Милорадович); А сам полину в чужу сторону, в чужу сторононьку шукать таланоньку (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 589-590.