сіря́к = сірячи́на —

1) (зменшено-пестливе — сірячо́к) старовинний верхній довгополий одяг із грубого сукна (звичайно у бідних людей); кобеня́к (див.) із сірого сукна; символ незаможності, низького соціального стану, див. у Т. Шевченка: «Сам — кріпак, неодукований сіряк». Ні холодно, ні душно: як на святках у сіряках (М. Номис); Прощайте тепер, пани, поскидайте жупани, повдягайте сіряки, бо не ваші мужики (Б. Грінченко);

2) тільки сірячи́на (зменшено-пестливе — сірячи́нка) — благенький, поношений сіряк, а також домоткане грубе нефарбоване сукно. Сусідоньки в кармазині, а ти, мати, в сірячині (М. Максимович); Я постелю сірячину, а в голову кулачину (П. Чубинський); Ліпше моя сірячина, як чужая сурдутина (І. Франко); Ходив же я в чумарочці, тепер в сірячинці (Б. Грінченко);

3) тільки сіря́к — про незаможну людину, бідняка, а також, неосвічену людину з низів (також зневажливо). А то сірісінький сіряк тихо лютує (Т. Шевченко);

4) сірячко́ва шля́хта див. шля́хта2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 544.