сіро́ма = сірома́ха — козацька біднота на Запорозькій Січі; голота; взагапі незаможна людина, бідняк; також бідолаха. Спочатку підходила старшина, потім — значне козацтво, за ними прості козаки й сірома (О. Стороженко); Чи ж на горе, на біду сірома вродився (П. Чубинський); Попід тинню сіромаха і днює й ночує (Т. Шевченко); Та вкинули сіромаху в темную темницю (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 544.