сі́но — скошена й висушена трава, що йде на корм худобі; сіном або соломою застеляли покуть під різдвяний сніп; символ добробуту; кидали за подорожнім з побажанням добра; про багача, що дозволяв собі знущатися над бідним, казали: «Коли сіно в стозі, то й забув о Бозі». Не хвалися травою, а хвалися сіном (приказка); Сіно чорне, так каша біла (прислів’я); Сіно до Юрка, а хліб до Ілька (господарська порада берегти сіно до дня Святого Юрія, а хліб до дня Іллі-пророка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 543.