стовп (зменшено-пестливі — стовпе́ць, сто́впик, збільшене — стовпи́ще) —

1) колода або товстий брус, установлені вертикально; також колона, підпора, що підтримує склепіння, перекриття і т. ін.; як елемент архаїчної космології символізує Дерево життя (Світове дерево), центр світу, вічний вогонь; координати ж Світового дерева пов’язані значенням основних солярних символів — Сонця, Місяця, зірок; у старовинній колядці скромна особа господаря підноситься до вищого рівня через осмислення дому як космосу і космосу як дому: «Ой, позволь нам, хазяїн, та й колядочку сказать. Навкруги твого двора Та й залізнії тина, Посеред твого двора Стоїть стовп золотий. А на тім стовпі Сидить птиця орел»; в обрядодійствах використовують стовп з колесом зверху (колесо — символ Сонця); відомою є народна гра стовп, де використовували закопану в землю деревину з прив’язаними нагорі калачами, горіхами, цукерками, писанками тощо; той, хто долізе доверху, заробляє подарунок; стовп має різноманітне значення, в тому числі й символіку смерті; це, зокрема, бачимо в символі стовпа як поховальної споруди; як культовий предмет стовп служив постаментом для божества, підпорою для культових споруд; основа типових порівнянь: стояти стовпом, стати, як стовп, здійматися стовпом. Удівонько молода, та де в тебе стовпи, та де в тебе стовпи, коня прив’язати (пісня);

2) ве́рствовий стовп див. верства́2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 581.