ста́рець (мн. старці́) —

1) людина, яка живе з милостині; жебрак. Старця торба годує (прислів’я); В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманиш (М. Номис); Старці під берестом заснули; Ще сонце спить, пташки мовчать (Т. Шевченко); фразеологізм: піти́ в старці́ — стати жебраком, жебракувати;

2) тільки старці́ — також дуже бідні, убогі, незаможні люди; фразеологізм: пуска́ти в старці́ — робити дуже бідними, злиденними, доводити до жебрацтва;

3) старий чернець, настоятель меншого монастиря.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 577-578.