ста́йня = ста́йниця (зменшено-пестливі — ста́йничка, ста́єнка, ста́єнька, ста́єничка) —

1) спеціальне господарське приміщення, де тримають коней; конюшня; оскільки, вважали, коняка нечиста, то вішали в стайні вбиту сову або сороку. Мудрий Іван по шкоді: коні вкрали, тоді він стайню зачинив (прислів’я); Мій тобі коничок стайні не простоїть, моя тобі зброя кілочка не вломить (П. Чубинський); Веде коня у стайницю, а милого у світлицю (пісня);

2) рідше — хлів для свиней та інших дрібних домашніх тварин. Ой не можу в стайні спати, бо рохкочуть свині (коломийка); Повна стайня худобиці (Я. Головацький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 577.