спотика́ч = спотика́йло —

1) старовинний алкогольний напій — горілка або спирт, настояний на мускатному горісі й прянощах. Оставалась пляшка спотикачу (І. Котляревський);

2) жартівлива назва розладу шлунка; кажуть: «Щоб тебе спотикач напав!».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 576.