спо́відь — у православній і католицькій церквах — обряд-таїнство спокутування гріхів людиною, визнання їх, покаяння перед священиком як перед Богом і відпущення гріхів; таїнство ґрунтується на словах Христа апостолам: «Що зв’язане на землі, буде зв’язане й на небі, і що розв’яжете на землі, буде розв’язане й на небі»; церква свято дотримується таємниці сповіді; всі вірники мають висповідатися до настання Великодніх свят; у стародавніх требниках і статутах подаються найрізноманітніші сповідальні питання. До сповіді готуюся да все Богу молюся (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 575.