спис — старовинна холодна збро́я (див.) у вигляді гострого металевого наконечника на довгому держаку-ратищі; кидання й ламання списа було в князівській Україні знаком для започаткування бою; звідси символіка зламаного списа як словесного змагання, обстоювання чогось, а схрещування списів як боротьби за щось; досить поширений спис був і в козацькій Україні, пор. приповідку: «Козакові без ратища, як дівчині без намиста». Еней махає довгим списом, На Турна міцно наступа (І. Котляревський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 574.