со́цький —

1) у Київській Русі — чин княжої адміністрації, нижчий від ти́сяцького (див.);

2) особа, що очолювала сотню (в 1 знач.); сотник (у 1, 3 знач.). Давай, соцький, Тройку коней вороних Та повезем до прийому Хлопців молодих (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 572.