соха́ (зменшене — со́шка) —

1) примітивне землеробське знаряддя для орання землі; спочатку — розсохуватий сук, за один кінець якого тягнули, а другим, устромивши в землю, орали; символізує важку хліборобську працю як джерело достатку, тому кажуть: «Держися міцніше сохи та борони», «За сошку тримайся і лиха не лякайся». І соха в землі, і воли в ярмі (П. Чубинський); Хоч соха, а глибоко оре (М. Номис); А я з плугом та з сохою, Понад нивою сухою (Я. Щоголев);

2) товста жердина, стовп, перев. з розсохою на кінці, що служить підпорою, підставкою до чого-небудь (наприклад при будуванні печей, хат тощо). Оце хата! Дві сохи та соломи трохи (М. Номис); Ой піч стоїть на сохах (Словник Грінченка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 572.