со́няшник = со́нях — однорічна трав’яниста олійна рослина родини складноцвітих з високим грубим стеблом і великою жовтою квіткою (суцвіттям); також голівка і насіння цієї рослини; про соняшник народна загадка: «Стоїть пан на току в зеленому ковпаку, а під тим ковпаком сімсот козаков»; символ світла і сонця; окраса обійстя українця; чимало митців використовують рослину як емблему України; 1722 р. при будові будинку колегії в Глухові соняшники входили в його орнаментацію як український національний мотив; у Н. Забіли: «Подивися, всюди — під віконцем, На полях, в садках, біля воріт — Повертає голову за сонцем Ясно-жовтий соняшників цвіт. Серцю любо бачити, як влітку Серед хат у рідному селі Розквітає ця хороша квітка, Це створіння нашої землі. Поміж інших квітів нам недурно Соняшник миліший від усіх, — Це тому, що він такий безжурний І яскравий, як веселий сміх. І тому, що мов на варті сторож, Він, стрункий, стоїть за ворітьми. І, як ми, всміхається бадьоро, І до сонця тягнеться, як ми»; на Маковія разом з іншим зіллям святили й соняшники; використовували їх попіл для лікування соняшниць (див.), пропасниці, ревматизму; лікувальні властивості рослини пояснюють її тісним зв’язком із сонцем. Один соняшник розкинув розкішний лист над огорожею й схилив важку жовту голову через тин (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 567.