сонцестоя́ння — момент проходження Сонця через крайню північну або південну точку екліптики, який буває двічі на рік і якому відповідає найкоротший і найдовший день (звідси зимове (22 грудня) й літнє (22 червня) сонцестояння); в основі давніх народнихуявлень про річний сонячний цикл лежить ідея боротьби літа з зимою, тепла з холодом, дня з ніччю, що пов’язано нібито з життям (народженням) і смертю головного небесного світила; це, в свою чергу, спричиняє пошанування сонця й сонячних богів як покровителів людини і природи і виливається в систему річних хліборобських свят.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 566-567.