соло́дкий — який має приємний смак, властивий цукрові, медові і т. ін.; протилежне гіркий, кислий, солоний; з огляду на властивості символізує приємне: «Хто солодко живе, той гірко вмирає» (в переносному значенні солодке життя грішне, а смерть грішника, за народними віруваннями, дуже тяжка); «Що солодке, то коротке»; дівчина, що мріє добре вийти заміж, співає: «Як за солодкими грушками люди йдуть, най так за мною молодці гинуть». Не будь солодким, бо тебе злижуть (приказка); Солодкі губи я й сам оближу (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 562.