со́йка = со́я — лісовий перелітний рудувато-сірий птах родини воронових, який має білувату з темними смугами голову і невеликий чубчик червонуватого відтінку; оповідають у народі, що сойка аж тричі на рік починає літати у вирій і все невдало: вперше, коли розцвітає гречка, і сойка вважає білий цвіт за сніг; вдруге, коли цвітуть хліба, і втретє, коли справді випаде сніг, але вже тоді вона не може летіти, бо не вистачає поживи; звідси символіка невдахи; за О. Потебнею, соя тримає ключі від вирію; разом з тим це віщий птах: 11 грудня відзначають день сойки, підгодовують її й питають про свою долю, бо «ця птаха всюди багато буває, про все добре знає, — мало спить, про все сповістить».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 560.