со́боль (соболи́ця — самка соболя; соболя́ — маля соболя) —
1) невелика хижа тварина родини куницевих із темно-коричневим або темно-бурим шовковистим пухнастим хутром; також хутро цієї тварини і виріб з цього хутра; водився колись в Україні; за княжих часів соболями половці брали дань (див. «Слово о полку Ігоревім); у весільних піснях соболь — молодий, а куниця — молода. Бувало, і соболя бив, і куницю (І. Нехода); Візьми шубу з оксамиту, соболями підшиту (Словник Грінченка);
2) традиційне ласкаве називання чоловіка або жінки (перев. при звертанні), характерне для народних пісень: «Не вийду, козаче, не вийду, соболю; Не буду стояли під вечір з тобою». — Козаченьку, мій соболю! Візьми мене із собою (П. Чубинський); Кохай, кохай молодицю, гарну соболицю (П. Чубинський).Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 558.