смола́ — темна в’язка живична речовина, що утворюється при переганянні органічних речовин, зокрема при сухій перегінці дерева; вживають її для заливання щілин у бочках, човнах і кораблях, для дратви тощо; найпопулярнішою є чорна смола, звідки порівняння: «Чорний, як смола»; символізує ганьбу, зневагу, тому «нечесну» молоду підкурювали смолою: «Невеселе те весілля, де молоду підкурюють смолою»; атрибут пекла, тому грішникові кажуть: «Будеш ти в смолі кипіти», а лихій людині: «Нема на тебе смоли гарячої!»; чорт і змій розливаються смолою (перший від грому, другий від стріли); уживали смолу при паленні упирів; символ напасливої, в’їдливої людини: «Чіпляється, як смола», «Не чоловік, а смола», «Пристав, як шевська смола до чобота»; смоляні руки — злодійські руки. Хіба я смола, щоб я лип кому до чобіт? От Соломія то це правдива смола: сліпцем лізе тобі в вічі (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 555-556.