смере́ка (зменшено-пестливі — смере́чка = смері́чка) = смеречи­́на —

1) багаторічне вічнозелене хвойне дерево з конусоподібною кроною; ялина карпатська, звичайна; європейська піхта; вживається на будівництві, в столярській справі, для виробництва паперу, музичних інструментів; оскільки з неї роблять і труни, то дерево стало символом смерті: «Ей ви ся тепер на смереку дивите», тобто чекаєте смерті; у народній загадці смерека постає так: «Довгі лати, черлені манни, зелені діти». Смереки гомонять високі (Леся Українка); Стоїть висока, рівна, ніби свічка, У гостроверхій шапочці смерічка (Д. Павличко);

2) тільки смері́чка — вид національного орнаменту.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 553.