скри́пка (зменшено-пестливе — скри́почка) — один із найпоширеніших смичкових музичних інструментів; завдяки своєму голосові в українському народі скрипка здобула велику популярність і ввійшла до складу народних інструментів (див. музи́ки3); помітне місце займає в українській народній пісенній символіці; символізує дівчину або жінку, а грати на скрипці означає любити; згадаймо відому пісню: «Ой, за гаєм, гаєм…», де дівчина «найняла козаченька на срипочку грати»; «скрипочка з василечка» (чи з барвіночка), а струни з рути (або м’яти) передають символічні значення: васильок чи барвінок — козак; рута-м’ята — дівчина, гра на такій скрипці — людський поговір, «слава», без якої не піде заміж дівка («Ой не піде дівка заміж без людської слави»), пор.: «А скрипочка з липочки, а струни з ліщини: Як заграє, защебече, чути до дівчини. А скрипочка з липочки, а струни з барвінку: Як заграє, защебече, чути на Вкраїнку»; далеко ж чути — не можна забути, тому скрипка символізує й рідну землю, дім, куди линуть її голоси, пор. пісню про новобранців, один з яких «на скрипочку грає. А скрипочка з василечка, а струни із рути: Як заграє в Тернополі, на всю Польщу чути»; щоб скрипка була голосна, робили її з ялини-громівки, аби в неї грім не вдарив.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 548-549.