си́то (зменшено-пестливі — си́тце, си́тко, си́течко) натягнена на обруч сітка, через яку просівають борошно та інші сипкі речовини або проціджують що-небудь. Коробом сонце — ситом дощ (М. Номис); Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (прислів’я); Нове ситечко на кілочку, а як пристаріється — садять квочку (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 540.