серп (зменшені — се́рпик, серпа́ч, серпочо́к) — сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубреного ножа з короткою ручкою (пор. загадку: «Кривий, малий, все поле сходить»); у давнину був поширений у сільському побуті; асоціюється з важкою фізичною працею, тому кажуть: «Скажеш за серп — за серце — терп, скажеш за ціп — за серце — тіп»; здавна образ серпа перенесено на зовнішній вигляд місяця-молодика або формуйого кінцевої фази (пор. також сполучення серп мі́сяця). Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче (прислів’я); Милий іде, хвалить мене, узяв серпок та нажав сніпок (пісня); На вулиці рій веде, а на ниві серпом гуде (приказка — про роботящу, товариську й веселу людину).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 535.