серафи́м (від араб. — «полум’яний, світлоносний, пекучий, благородний») — у християнській та іудейській міфології — ангел, що стоїть на найвищій сходинці небесної ієрархії, найближчий до престолу Божого; у пророка Ісаії читаємо: «Кругом Його стоять серафими, а кожен о шістьох крилах, двома закривав собі кожен лице, двома закривав ноги, а двома літав».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 534.