світи́ло — небесне тіло, яке ви­промінює світло; народні обряди просякнуті залишками солярно­го (сонячного) світогляду наших предків і віруваннями в небесні світила; в народній уяві всі вони — одна родина: сонце — жінка, мі­сяць — чоловік, молодий, а зорі — діти; про це співається в колядках; у сполученнях: нічні́ світи́ла, сві­ти́ла но́чі — зірки й планети; світи́ло дня, де́нне світи́ло — сонце; світи́ло но́чі, нічне́ світи́ло — мі­сяць.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 528.