сва́ха = сва́шка (пестливі — сва́­шенька, сва́шечка) —

1) жінка, яка, добре знаючи весільні обряди, по­рядкує на весіллі (перев. сва́шка), а також займається сватанням, улаштуванням шлюбів. Коби моло­да, а сваха знайдеться (приказка); Свасі перша чарка і перша палка (М. Номис); Не все то правда, що свашки плетуть (приказка); Князь із молодою княгинею сидять високо на тому возі, а навкруги свахи, дружки, світилки з мечем і музики (ГІ. Куліш);

2) мати або родичка одного з подружжя щодо батьків або родичів другого. Закувала зозу­лина на даху, на даху, Моя мамка твою матір не хоче за сваху (коло­мийка); Пишна сваха, пишна, про­ти зятя не вийшла (А. Метлинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 525.