Різдво́ [Христо́ве] — християнське свято народження Ісуса Христа, Сонця Правди, що відзначається католицькою церквою 25 грудня, а православною — 7 січня; одне з найголовніших свят у році, найбільше релігійне свято, тому кажуть, — на Різдво і «сонце грає»; за Біблією, Діва Марія народила свого сина (Сина Божого і водночас Людського) у хліві й сповила в яслах; тому в червоному куті (на покуті) розстеляли сіно, на нього ставили горщик з кутею та глечик з узваром, поряд примощували обжинковий сніп на честь народження Сина Божого; подекуди покуть називали яслами; перший день після посту; після Різдва можна було колоти свиней, що здавна стало ритуалом; готувалися різноманітні м’ясні страви; у цей день ходять ватаги колядників, лунають колядницькі пісні; свято Різдва приурочене церквою до шанування язичниками нового сонця, нового хліборобського року, що наближається з поворотом сонця на весну; відповідно до цього різдвяна обрядодія тісно пов’язується з віруваннями в щасливий почи́н (див.) та з магічними діями щодо забезпечення майбутнього врожаю; всі члени родини мають брати участь у Святій вечері (навіть небіжчики, «діди»), що відбувається напередодні Різдва; саме Різдво відзначається богослужінням та гостинами з відповідними розвагами та забавами; другий день Різдва називали Пологом Богородиці; з Різдвом пов’язано багато прикмет і повір’їв, — «у який день випало Різдво, в такий треба починати жнива», «на Різдво йде сніг — заврожаїться озимина», «якщо сонячний день — дорід на хліб», «якщо в цей день тепло — весна буде холодною», «вночі багато зірок — багато ягід буде», «зелене Різдво — білий Великдень», «краще Різдво тріскуче, ніж пекуче». Добридень на Великдень, добривечір на Різдво (приказка); Не дивниця, що на Різдво метелиця (приказка); Попи й дяки в Різдво-святки З хрестом ідуть, з кропилом (П. Гулак-Артемовський); Дми не дми — не до Різдва йде, а до Великодня (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 501-502.