ря́са = ря́ска = халами́да = хлами́да —
1) верхній довгий чорний одяг у талію з широкими рукавами у православного духовенства. Нарядився, як піп у рясу (М. Номис); Меткий був дяк, хоч і в халамиді (С. Васильченко);
2) тільки ря́са (зменшене — ря́ска) колос (волоть) проса, вівса; взагалі рослинний кетяг, все те, що звисає в рослині й робиться символом всіляких прикрас (передусім на одязі), а отже багатства; кажуть: «з рясами вінець»; у Я. Головацького: «На вінець береться ряса з багатого вівса»; звідси — рясни́й ове́с, рясне́ де́рево, я́блук ря́сно: у весільному обряді (у величальних піснях) виступає золота́ ря́са як символ багатства (з неї дівчина робить собі «золотий пояс» і «золотий перстенець»); виступає також символом дівочої краси і цноти. Перед оконцем садочок стоїть, а в тому садочку золота ряса, ой, схопишся буйні вітрове, обтрясли ж вони золоту рясу (Я. Головацький); Ой у полі-полі, межи дороги, ой стоїть же там золота ряска. Стереже ж її красна дівонька (пісня); Збирала ряску та й у запаску (пісня);
3) тільки ря́ска — дрібнолиста ясноцвітна рослина, що часто вкриває густе плесо стійних вод; символізує ніжність («У дівчини стільки ласки, як на тихій воді ряски»); подекуди вважається шкірою вбитого водяника. На тім боці на толоці з їли кози ряску, — утратив я, побратиме, у милої ласку (Я. Головацький).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 517-518.