ру́жа —

1) народнопоетична на­зва троянди; символ дівочої краси, молодості, привабливості; уживає­ться як порівняння. Рве дівчина і ружу, й незабудку, любисток моло­дий (Я. Щоголев); Ходім, брате, до Рахова: там дівки, як ружі (коло­мийка);

2) народнопоетична назва рожі (у 1 знач.); мальва. Чия рілля не орана, на ній ружа не зривана (Я. Головацький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 510.