Ро́жаниця (мн. Рожа́ниці) — у до­християнських віруваннях — боги­ня людської долі, фея, що з’явля­ється при народженні дитини; першобогиня плодючості, небесна «господиня світу» (разом з донь­кою); Рожаниці уявлялися напівжінками-напівлосицями; за по­вір’ям, жили на небі, ототожнюва­лися з найважливішими зоряними орієнтирами — Великою Ведмеди­цею (за давніх часів — Велика Ло­сиця) та Малою Ведмедицею (Мала Лосиця); культ Рожаниці як Вели́кої Боги́ні (див.) розквітнув ще за часів матріархату; відгомін культу пізніше втілився в образах богині Лади та її дочки Лялі; часто зга­дуються у давніх списках дохрис­тиянського слов’янського олімпу.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 505.