рого́жа (зменшене — рогі́жка, рого́жка) — цупка плетена з лича­них стрічок тканина для упакову­вання або накривання чого-не­будь; також шмат такої тканини; так само зветься груба, перев. по­лотняна, матерія з шашковим пе­реплетенням ниток; у сільському побуті уживалася як декоратив­на; символізує крайню бідність, як у чумацькій пісні: «Ой ви, чума­ченьки, славні бурлаченьки, ви хлопці вгожі! Робіть тому чумакові (що від роду відбився) домовину з рогожі». На козаку і рогожа приго­жа (приказка); Завернули його у тую рогожу Та й спустили Івана У ту яму (Т. Шевченко); Своя рогіж­ка красніша від чужого килима (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 503.