ре́шето (зменшене — реші́тце) = решети́на — господарська річ у вигляді дерев’яного обода з натягнутою з одного боку дірчастою сіткою для просіювання чого-небудь (перев. зерна); з огляду на великі дірки решета і малі — сита про людину, яка пройшла через багато житейських пригод, казали: «Перейшов уже крізь сито й решето»; зле просівається через решето, а добре залишається, тому в решето кладуть речі, які приносять щастя або оберігають від злого; іноді в решето клали новонародженого, — «щоб відвернути від нього всякі напасті», тобто разом з дитиною залишити все добре, а зле відсіяти; асоціативний зв’язок решета з водою, яка в ньому не затримується, символізує несталість, марність чогось, як ось мі́ряти во́ду ре́шетом, тобто виконувати безглузду роботу; про вдавання діяльності, потрібної роботи співають: «Горіло поле, горіло, А я, молода, тушила, тушила, Решетом воду носила. Скільки в решеті водиці, Скільки в дівчатах правдиці» або ще: «Де ти тоді, мила, стояла, Коли дубровонька палала? — Я в решеті воду носила І нею дубровоньку гасила»; можливо, нещирість дівчини є водночас і виявом кохання, бо пала́ння дубро́ви — це символ останнього, а дівчина носить решетом воду, бо не хоче загасити пожежі — полум’я кохання (про це говорить і О. Потебня). Вода в решеті не встоїться (приказка); Стільки правди, як води у решеті (прислів’я); Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (прислів’я); Прийшов — ні ситця, ні решітця (приказка); фразеологізм: носи́ти во́ду ре́шетом — робити що-небудь даремно, марнуючи час.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 497-498.