рвання́ — у народних піснях — вияв кохання: «У короля в дворі зацвів крокіс на горі. Чом, дівчата, не йдете? Чом крокосу не рвете? Ой там на горі у красі, красі є ку­кіль у вівсі. Чом ви, парубки, не йдете? Куколу з вівса не рвете?» або «Ой і рветься на душі, що всі дівчата хороші»; фразеологізм: рва́ти на собі́ воло́сся — бути в розпачі.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 496.