піднебе́сся = піднебе́сність — у поетичному мовленні — небесний простір, височінь; щось недосяж­не, таке, що завжди манить, ва­бить. Я літаю, я шугаю, неначе ор­лиця в піднебессі понад верхами гір (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 454.