про́ща — богомілля, паломни­цтво, а також церковний обряд відпущення гріхів; проча́нин (ж. проча́нка) — богомолець (богомол­ка, паломник, паломниця); назви походять від того, що просять (мо­лять) прощення в Бога за гріхи. Іде шляхом молодиця. Мусить бути, з прощі (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 488.