Про́кіп’я = Про́копа [день] — ка­лендарне свято 8/21 липня в пам’­ять Прокопа-Женця; кінець Пет­рівки, Петрівчаного посту; поча­ток жнив; до схід сонця рвали кріп як засіб від головного болю; збира­ли бджолині рої і розводили нові сім’ї; ім’я святого асоціювалося з першими копами збіжжя, урожа­єм, тому казали: «На Прокопа жи­та копа», «Прокіп нав’язав сім кіп»; існує народна загадка про ко­пу: «Що за молодиці, що регочуть серед пшениці»; застерігати: «Як­що цей день дощовий, то хліб у ко­пах може порости»; на Буковині — перше громове свято. На Прокопа приготуй плечі до снопа (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 485-486.