прокля́ття — засудження кого-не-будь за вчинені гріхи, супроводжуване відлученням від церкви; взагалі різке засудження когось, супроводжуване зловісним побажанням, пророцтвом; часто супроводжується лайливими формулами «будь (щоб ти був) [тричі] проклятий (проклят)», «хай буде [тричі] проклятий (проклят)»; найстрашнішим є прокляття батьків, наслане на своїх дітей, бо обов’язково збувається: «Батькова та матчина молитва з моря виймає, а проклін у калюжі топить»; людину, яку проклинають, називають проклятою (див. ще Марко́ Прокля́тий); як евфемізм це слово вживається і на означення нечистого (чорта).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 486.