прися́га — урочиста обіцянка, часто підкріплена згадуванням Бога, чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє; також офіційна клятва вірності чому-небудь (наприклад присяга на Святому Письмі); самозакляття, відоме з дуже давніх часів, коли людина урочисто і при свідках сама кличе на себе нещастя в разі невиконан­ня обіцяного; присягали життям (звідси смертна присяга — клятва), матір’ю, Богом, усім святим, кров’ю, здоров’ям, дітьми, честю, добрим ім’ям; див. ще кля́тва, ро́та. Сам преосвященний Методій був там і до присяги козаків приводив (П. Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 483.