Про УКРЛІТ.ORG

припічок

при́пічок

1) горизонтальна площина перед челюстями печі під комином, продовженням якої с черінь печі; на припічку ставлять горшки, коли їх виймають із печі або перед тим, як туди їх постави­ти, вигрібають жар; з припічком пов’язані деякі заборони: «На при­пічок не годиться класти ні сокири, ні долота, ні свердлика, бо горшки б’ються», «Сокири не можна на припічок класти, бо буде лупатися, як той припічок»; ново­народженого баба-сповитуха ле­генько била голівкою об пічну за­слінку — приту́лу, щоб була така сама тверда. Піч наша регоче, коро­вая хоче; а припічок усміхається, коровая сподівається (А. Метлинський); Сорока, ворона на припічку сиділа, діткам кашку варила, опо­лоником мішала, да й так годувала (забавляйка);

2) бокова лежанка, прибудована до печі; служила міс­цем для спання; як хто йшов по гриби, то сідав на припічок, щоб мати щастя. Мати сидить на припічку (казка); А дитина на припічку розквакалася (П. Чубинський); фразеологізм: ще на при́пічку ка́шу їсть — дуже малий хто-небудь.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 482.

вгору